Тот малыш.....что стоял на прибрежном песке
Рассмеялся в лицо разъярённой волне,
Этой толще воды, что на берег неслась
Обнажив до безумия силу и власть...
Словно вызов бросая пучине морской
Умилялся малыш широте голубой,
Лепетал ей наивно и смело вполне
Протянул свои ручки навстречу волне.
Тот малыш...в его детских наивных глазах
Не таилось волнение, растерянность, страх.
Его ножки, что еле умели стоять,
Стали быстро навстречу стихии бежать.
Возмутившись, ещё стала выше вода!
Изогнув пенный гребень, как гриву коня
Заревела, взбесилась и, встав на дыбы,
Устремила на берег все силы свои.
Тот малыш...он с восторгом волну ожидал
И всецело отцовским рукам доверял.
И в тот час, когда бездна раскрыв свою пасть
В своей ярости дикой решила напАсть,
Отражалась стеной в его детских глазах,
И от маленьких ножек была в двух шагах...
Руки папы подняли над ней малыша -
Он взлетел высоко-высоко...В небеса!
Тот малыш...что стоял на морском берегу
Как желала бы я иметь веру твою!
Эту детскую веру, что руки Христа
Над стихией поднимут меня в Небеса.
Как хочу я в глаза чёрной бездне смотреть
В час когда будет дьявол свирепо реветь,
И когда встанет ад предо мною стеной
Я хочу иметь смелость твою и покой,
С дерзновением вызов стихии бросать
И всецело Отцовским рукам доверять...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
